ЧЕРНІГІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ ВІДДІЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НОТАРІАЛЬНО

ПОСТАНОВА. Про основні напрями запобігання бездомності до 2017 року

vjaz — Sat, 23 Mar 2013 07:41:42 GMT

ПОСТАНОВА. Про основні напрями запобігання бездомності до 2017 року

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 13 березня 2013 р. № 162
Київ
Про затвердження Основних напрямів
запобігання бездомності до 2017 року

Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Основні напрями запобігання бездомності до 2017 року, що додаються.

2. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям:

ураховувати Основні напрями, затверджені цією постановою, під час провадження діяльності, пов’язаної з виконанням програм економічного і соціального розвитку та актів законодавства з питань реалізації державної економічної та соціальної політики;

подавати щопівроку Міністерству соціальної політики інформацію про стан виконання цієї постанови за формою, затвердженою Міністерством.

3. Міністерству соціальної політики інформувати двічі на рік до 25 січня та 25 липня Кабінет Міністрів України про стан виконання цієї постанови.

4. Визнати такими, що втратили чинність, акти Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

Прем'єр-міністр УкраїниМ. АЗАРОВ

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 13 березня 2013 р. № 162

ОСНОВНІ НАПРЯМИ
запобігання бездомності до 2017 року

Загальна частина

Основні напрями визначають пріоритетні завдання органів виконавчої влади щодо запобігання бездомності, спрямовані на реалізацію бездомними особами прав і свобод, передбачених Конституцією та законами України, створення умов для діяльності громадських об’єднань у сфері соціального захисту населення.

Державне регулювання у сфері соціального захисту бездомних осіб здійснюється з урахуванням таких принципів:

індивідуальний підхід;

цілеспрямованість та адресність надання соціальних послуг;

забезпечення соціальних гарантій;

толерантність;

конфіденційність;

реалізація основних прав і свобод;

обстеження умов життя бездомних осіб, а також вибір форм та методів соціальної роботи;

узгодження дій органів виконавчої влади, громадських об’єднань у вирішенні питань соціального захисту бездомних осіб.

Основні напрями розроблені з урахуванням засад державної економічної та соціальної політики на середньостроковий період, визначених Програмою економічних реформ на 2010—2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава”, іншими актами законодавства з питань соціально-економічного розвитку.

Проблеми, які потребують розв’язання

Однією з основних проблем, які потребують розв’язання для запобігання бездомності, є забезпечення розвитку мережі закладів для бездомних осіб, кількість яких на даний час становить 91 заклад, з них 62 заклади утворено місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування та 29 закладів — громадськими об’єднаннями.

Протягом 2002—2012 років виявлено такі категорії бездомних осіб:

особи, які постраждали від торгівлі людьми, катастроф та нещасних випадків;

мігранти;

інваліди;

особи пенсійного віку;

особи, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк;

особи, які втратили житло у зв’язку із сімейними обставинами, пов’язаними з конфліктами та насильством у сім’ї.

Особливої уваги потребують особи, які відносяться до груп ризику щодо втрати житла або права на його використання, зокрема діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, мешканці гуртожитків, для яких таке житло є єдиним місцем проживання, особи, які не мають власного житла та проживають в орендованих приміщеннях, знайомих, родичів, друзів, а також особи, які страждають на психічні розлади, хворі на наркоманію та хронічний алкоголізм, недієздатні та обмежено дієздатні особи.

За результатами соціально-демографічного аналізу більшість бездомних осіб є особами працездатного віку, мають базову або повну загальну чи професійно-технічну освіту або є кваліфікованими робітниками, не мають документів, які посвідчують особу, що унеможливлює реєстрацію їх місця проживання або перебування і, як наслідок, позбавляє можливості взяття їх на облік у Державній службі зайнятості, оформлення пенсії в Пенсійному фонді України та/або отримання відповідної соціальної допомоги, а також становлять соціальну загрозу розповсюдження таких захворювань, як туберкульоз, гепатит, ВІЛ/СНІД тощо, оскільки стан їх здоров’я є незадовільним.

Пріоритетні завдання державного регулювання
у сфері соціального захисту бездомних осіб

Пріоритетними завданнями державного регулювання у сфері соціального захисту бездомних осіб є:

у напрямі формування системи запобігання бездомності

удосконалення законодавства з метою забезпечення прав на житло осіб з груп ризику щодо втрати житла або права на його використання;

активізація роботи місцевих органів виконавчої влади із запобігання незаконному відчуженню житла, у тому числі житлової площі, що належить дітям;

дотримання нотаріусами встановлених законодавством вимог щодо укладення договорів, пов’язаних з відчуженням житла, та видачі довіреностей щодо зняття з реєстраційного обліку громадян за місцем проживання;

здійснення заходів щодо надання допомоги особам, які постраждали від насильства в сім’ї або торгівлі людьми;

лікування та підтримки осіб, які страждають на психічні розлади, хворі на наркоманію та хронічний алкоголізм;

встановлення опіки над недієздатними та обмежено дієздатними особами;

удосконалення нормативно-правових актів та діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо опіки та піклування над недієздатними та обмежено дієздатними особами;

захист і підтримка одиноких громадян похилого віку та інвалідів;

забезпечення прав мешканців гуртожитків;

захист житлових, майнових та інших прав:

- дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які виховуються в інтернатних закладах;

- осіб, звільнених від відбування покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк;

вирішення соціально-побутових питань осіб, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, зокрема забезпечення їх житлом або тимчасовим притулком;

сприяння оформленню засудженим особам, які готуються до звільнення з місць позбавлення волі та обмеження волі, паспорта громадянина України;

надання засудженим особам, які готуються до звільнення з місць позбавлення волі та обмеження волі, матеріальної допомоги відповідно до законодавства;

здійснення контролю за дотриманням іноземцями та особами без громадянства, які проживають або перебувають в Україні, законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

удосконалення діяльності спостережних комісій та здійснення заходів щодо збереження житла осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі, забезпечення житлом або тимчасовим притулком осіб, звільнених від відбування покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк;

удосконалення діяльності інтернатних закладів, в яких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, з метою підготовки їх до самостійного життя, у тому числі сприяння оформленню їм паспорта громадянина України, захист майнових та житлових прав тощо;

посилення інформаційно-роз’яснювальної роботи з питань застосування норм законодавства щодо набуття, відчуження, оформлення, переоформлення та державної реєстрації права власності на нерухоме майно;

висвітлення в засобах масової інформації заходів щодо виконання соціальних програм, соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей, формування толерантного ставлення до них;

у напрямі підвищення ефективності роботи мережі закладів для бездомних осіб і безпритульних дітей

удосконалення діяльності центрів обліку бездомних осіб щодо координації роботи з обміну інформацією із закладами для бездомних осіб і безпритульних дітей;

матеріально-технічне забезпечення центрів обліку бездомних осіб;

реєстрація місця проживання або перебування бездомних осіб із зазначенням адреси спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, а також відновлення документів, що посвідчують особу;

розроблення та впровадження державних стандартів надання соціальних послуг бездомним особам;

залучення благодійних, громадських, релігійних організацій до надання соціальних послуг бездомним особам, зокрема проведення конкурсів на отримання коштів місцевих бюджетів відповідно до законодавства;

створення єдиного реєстру бездомних осіб та удосконалення відповідної статистичної звітності;

запровадження проведення навчання персоналу центрів обліку бездомних осіб;
започаткування виїзних прийомів центрами обліку з метою забезпечення надання соціальних послуг бездомним особам;

забезпечення надання своєчасної медичної допомоги бездомним особам у закладах охорони здоров’я за місцем їх проживання або перебування;

вивчення питання щодо запобігання бездомності у кожному регіоні та з урахуванням досвіду європейських країн забезпечення реінтеграції бездомних осіб;

у напрямі забезпечення реінтеграції бездомних осіб

надання бездомним особам соціальних послуг поза закладами соціального захисту шляхом здійснення соціального патрулювання із залученням відповідних служб;

надання бездомним особам послуги з тимчасового притулку;

формування житлового фонду соціального призначення;

вирішення питання тимчасового проживання бездомних осіб, зокрема сімей з дітьми, жінок, чоловіків, осіб, які страждають на психічні розлади, хворі на наркоманію та хронічний алкоголізм, недієздатні та обмежено дієздатні особи;

здійснення заходів щодо тимчасового влаштування у відповідні дитячі заклади або сім’ї дітей, які розлучені із сім’єю, не є громадянами України і звернулися до компетентних органів із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також визначення місць для тимчасового розміщення біженців та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та направлення їх у пункти тимчасового розміщення біженців;

утворення спеціальних гуртожитків для тимчасового проживання осіб, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості;

сприяння наданню житла бездомним особам з житлового фонду соціального призначення та фонду житла для тимчасового проживання;

підтримка самостійного проживання осіб, які працюють і мають можливість сплачувати за своє проживання, з періодичним відвідуванням їх соціальними працівниками;

передбачення у місцевих бюджетах з урахуванням потреб та фінансових можливостей регіону видатків на забезпечення реінтеграції бездомних осіб;

у напрямі удосконалення механізму співпраці органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організаціями, закладами та установами, які надають соціальні послуги бездомним особам, з метою забезпечення соціального захисту та реінтеграції бездомних осіб

вивчення та поширення вітчизняного та світового досвіду роботи громадських об’єднань у сфері соціального захисту бездомних осіб;

узгодження дій органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, організацій, закладів та установ у вирішенні питань соціального захисту бездомних осіб, у тому числі в таких сферах, як освіта, охорона здоров’я, правосуддя тощо;

здійснення правових, організаційних, економічних, соціальних, інформаційних та культурно-виховних заходів щодо соціального захисту бездомних осіб;

проведення узгоджувальних нарад органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань щодо вирішення питань соціального захисту бездомних осіб;

забезпечення співпраці надавачів соціальних послуг незалежно від форми власності;

удосконалення законодавства в частині планування видатків на соціальний захист бездомних осіб;

розгляд на засіданнях Ради міністрів Автономної Республіки Крим, колегій обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій питання соціального захисту бездомних осіб;

проведення науково-практичних конференцій, семінарів, дискусій, засідань за круглим столом, нарад з метою координації зусиль органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань у вирішенні питань соціального захисту бездомних осіб.

Очікувані результати

Реалізація Основних напрямів дасть змогу:

удосконалити систему запобігання бездомності;

підвищити якість надання соціальних послуг бездомним особам;

забезпечити задоволення потреб бездомних осіб в екстремальних ситуаціях;

сформувати толерантне ставлення до бездомних осіб;

збільшити на 30 відсотків чисельність бездомних осіб, які отримують допомогу у відповідних закладах;

збільшити на 25 відсотків кількість центрів комплексного обслуговування бездомних осіб;

розширити перелік соціальних послуг, що надаються бездомним особам в екстремальних ситуаціях.

Реалізація Основних напрямів здійснюється шляхом провадження діяльності, пов’язаної з виконанням програм економічного і соціального розвитку та актів законодавства з питань реалізації державної економічної та соціальної політики.
Фінансування заходів щодо реалізації Основних напрямів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України, Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей”.

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 13 березня 2013 р. № 162

ПЕРЕЛІК
актів Кабінету Міністрів України,
що втратили чинність

1. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2008 р. № 639 "Про схвалення Концепції соціального захисту бездомних громадян” (Офіційний вісник України, 2008 р., № 31, ст. 1006).

2. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 р. № 1402 "Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції соціального захисту бездомних громадян до 2012 року”.

3. Пункт 63 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 р. № 1109 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 84, ст. 3078).

4. Пункт 52 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2012 р. № 35 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 7, ст. 249).

Оригінал тексту за посиланням:www.minjust.gov.ua/news/43137

черговий номер журналу «Нотаріат для Вас» та анонси поданих у ньому статей

vjaz — Thu, 21 Mar 2013 14:23:13 GMT

ВІДОМОСТІ УНП 3

ПОДІЇ І ФАКТИ 8

ТЕМА НОМЕРА

Основні етапи реформування державної власності в законодавстві України

Ірена Тімуш 9

Право комунальної власності

Наталія Полішко 16

Становлення та розвиток права приватної власності

Валентина Мироненко 21

НОТАРІАТ І НАУКА

Окремі питання щодо об’єктів права спільної сумісної власності подружжя

Ольга Ієвіня 28

Особливості обмежень, що виявляються у правах на чужі речі

Євген Мічурін, Михайло Малай 36

Окремі правила набуття права на спадкування за законом

Василь Крат 45

Ризики нотаріальної професії у сфері відмивання коштів: аналіз та приклади схем легалізації

Ігор Гаєвський 60

Исполнение Украиной нотариальных актов в международных и национальных правовых отношениях

Ирина Лихолат 66

ОБМІН ДОСВІДОМ

Деякі гарантії охорони нотаріальної таємниці у кримінальному провадженні

Олександр Остапенко 70

Наші діти – посланники у майбутнє

Тетяна Соловйова, Надія Альохіна 73

ТОЧКА ЗОРУ

Спадковий договір: точка зору науковця і практика

Наталія Сіряченко 79

РЕГІОН

Дніпропетровська область 82

ІНФОРМАЦІЙНИЙ БАНК

Наказ Міністерства юстиції України від 24.12.2012 № 1919/5 "Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 28 липня 2011 року № 1905/5” 96

Наказ Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1951/5 "Про затвердження змін до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України” 97

Наказ Міністерства юстиції України, Міністерства аграрної політики та продовольства України від 03.12.2012 № 1779/5/748 "Про деякі питання забезпечення інформаційної взаємодії органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, та органу державної реєстрації прав” 102

АНОНСИ СТАТЕЙ

Основні етапи реформування державної власності в законодавстві України
Ірена Тімуш,

професор кафедри цивільного права і процесу НАВС, доктор юридичних наук, доцент

Відомо, що державна власність є особливою формою привласнення матеріальних благ в інтересах суспільства, тому в правовому регулюванні державної власності знайшли свого відображення економічні, політичні та соціальні перетворення, що відбулися в суспільстві за останній період розвитку. За цивільним законодавством 1922 р. закріплювалася державна (націоналізована і муніципалізована), кооперативна та приватна власність. Земля, надра, ліси, води, залізниці загального користування проголошувалися виключно державною власністю (ст.ст. 52–53 ЦК УРСР). Крім того, у державній власності могло перебувати і будь-яке інше майно. Чітко простежувалася тенденція до збільшення частки державної власності в економіці країни. У ст. 4 Конституції СРСР, якою проголошено перемогу соціалізму в країні, зазначалося, що економічну основу СРСР становлять соціалістична система господарювання і соціалістична власність на знаряддя і засоби виробництва, які утвердилися в результаті ліквідації капіталістичної системи господарювання, відміни приватної власності на знаряддя і засоби виробництва та знищення експлуатації людини людиною. Відповідно, закріплювалися дві форми соціалістичної власності: державна власність (всенародне надбання) та кооперативно-колгоспна власність (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань).

Право комунальної власності
Наталія Полішко,

старший викладач Національної академії внутрішніх справ, магістр права

Історія становлення комунальної власності в цивільному законодавстві України фактично розпочалася прийняттям Закону України від 7 лютого 1991 р. «Про власність» (нині втратив чинність). У первісній редакції цього Закону державна власність, залежно від рівня усуспільнення, поділялася на загальнодержавну (республіканську) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальну власність). Тобто комунальна власність розглядалася як різновид державної форми власності, а не як самостійна форма. Тому в Постанові Верховної Ради УРСР «Про введення в дію Закону УРСР «Про власність» на Раду Міністрів УРСР було покладено забезпечення за участі Уряду Кримської АРСР, а також виконавчих комітетів обласних, Київської міської Рад народних депутатів розмежування майна між власністю Української РСР і власністю Кримської АРСР, областей, міста Києва. При цьому було встановлено, що у власність Кримської АРСР, областей, міста Києва, крім майна підприємств, установ та організацій республіканського (АРСР), обласного (міського) підпорядкування, має входити також майно підприємств, установ та організацій загальносоюзного і республіканського (Української РСР) підпорядкування, що передаються у власність Кримської АРСР, областей, міста Києва. У зв'язку з цим була прийнята Постанова Ради Міністрів України від 5 листопада 1991 р. № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю», яка затвердила перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). Крім цього, Постанова встановила, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами за участі виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів; розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських Рад народних депутатів за участі виконкомів районних у містах, міських районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів.

Становлення та розвиток права приватної власності
Валентина Мироненко,

професор кафедри цивільного права і процесу НАВС, кандидат юридичних наук, доцент

Право приватної власності є головною правовою формою, насамперед, індивідуального привласнення благ в усіх країнах з ринковою економікою. Однак, в Україні радянського періоду, як й у інших республіках колишнього Союзу РСР, таке привласнення забезпечувалося інститутом права особистої власності. Жовтнева революція 1917 р. започаткувала появу нової соціалістичної суспільно-економічної формації, основною метою якої стало знищення насильницькими методами зароджуваних у Росії та в інших республіках колишнього Союзу РСР відносин капіталістичної приватної власності і поширення режиму соціалістичної власності на знаряддя праці та засоби виробництва. Для громадян основною індивідуальною формою привласнення певних матеріальних благ стала особиста власність. На деякі об'єкти права особистої власності громадян у законодавстві передбачалися обмеження щодо їхньої кількості або розмірів (наприклад, щодо житлових будинків, нежитлових будівель, продуктивної і робочої худоби, дозволених дрібних засобів виробництва). І хоча для переважної більшості об'єктів права особистої власності законодавець не встановлював безпосередніх кількісних обмежень, можливості громадян у створенні особистої власності безпосередньо залежали від чітко визначених розмірів оплати праці в суспільному секторі народного господарства, що в умовах соціалізму вважалося головним регулятором ступеня праці і споживання.

Слід зазначити, що з моменту встановлення радянської влади в Україні і проведеній націоналізації землі й інших природних ресурсів були підірвані основи існування речового права, оскільки в дореволюційній Росії до складу речового права входило широке коло прав, особливо в області поземельних відносин. Негативну роль щодо речового права в СРСР зіграла відмова від принципово важливого розподілу речей на спонукувані і нерухомі. Цей розподіл був замінений іншим, скоріше соціально-політичним, ніж правовим розподілом речей на засоби виробництва і продукти споживання. Трансформації речового права в СРСР можна простежити по змінах норм Цивільного кодексу УРСР і Основ цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік.

ОКРЕМІ ПИТАННЯ ЩОДО ОБ’ЄКТІВ ПРАВА СПІЛЬНОЇ СУМІСНОЇ ВЛАСНОСТІ ПОДРУЖЖЯ
Ольга Ієвіня,

професор кафедри цивільно-правових дисциплін Національної академії внутрішніх справ України,
кандидат юридичних наук, доцент

Право власності подружжя належить до традиційних категорії сімейного права. У західноєвропейській правовій доктрині навіть сформувався особливий інститут – шлюбне майнове право. Зокрема, у Мюнхенському коментарі до Німецького цивільного укладення зазначається, що шлюбне майнове право включає всю сукупність правових норм, що регулюють відносини, об’єктом яких є наявне та майбутнє майно чоловіка та дружини в період шлюбу і на час його припинення, за виключенням випадків, коли такі відносини підлягають регулюванню нормами інших інститутів цивільного права або інших галузей права. Шлюбне майнове право регулює як відносини подружжя стосовно майна між собою, так і відносини стосовно майна між подружжям та третіми особами.

В юридичній літературі правовий режим майна подружжя визначається як встановлений порядок володіння, користування та розпорядження подружжям своїм майном, або, у більш загальному вигляді, як порядок регулювання відносин, що виникають з приводу майна подружжя, який визначає характер та обсяг їх прав та обов’язків стосовно цього майна. За критерієм джерела, що встановлює такий порядок, розрізняють законний та договірний режими майна подружжя. За критерієм кількісного складу суб’єктів права власності розрізняють режим спільної сумісної власності та режим роздільної власності подружжя.

ОСОБЛИВОСТІ ОБМЕЖЕНЬ, ЩО ВИЯВЛЯЮТЬСЯ У ПРАВАХ НА ЧУЖІ РЕЧІ
Євген Мічурін,

доктор юридичних наук, професор кафедри охорони інтелектуальної власності,

цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ,

Михайло Малай,

магістр права, здобувач НДІ приватного права та підприємництва

Національної академії правових наук України

Останнім часом актуальності набуло питання обмежень у праві. Водночас існує категорія обтяжень. Співвідношення цих важливих понять ще не є усталеним у правовому середовищі, тому у статті пропонується авторський погляд з поданого питання, тим більше, що помітними темпами розвивається відповідне законодавство, яке мають враховувати нотаріуси при вчиненні нотаріальних дій. Зокрема, треба звертати увагу на новий порядок реєстрації прав на нерухомість, передбачений Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

На цей час дослідження особливостей обмежень прав, що виявляються у правах на чужі речі, не є численними й існують лише окремі точки зору з цього приводу, які за суттю не систематизовані. Підтвердження цього – думка А.О. Савельєва, який пише: "У цивілістичній літературі та чинному законодавстві склалося неоднозначне і суперечливе ставлення до поняття обтяжень права власності, що проявляється у плутанині понятійного апарату, необґрунтованому і нелогічному ототожненні обтяжень права власності з обмеженнями, обов'язками власника, що входять до змісту права власності, обмеженими речовими правами, заборонами тощо”. Адже нещодавно в науці спостерігався період відносної недослідженості обмежень права власності. Одна з перших праць у сучасному праві щодо обмежень права власності – В.П. Камишанського – з’явилася лише у 2000 році. Зокрема, він вказав, що обмеження права власності та права третіх осіб на чужі речі мають загальні властивості.

ОКРЕМІ ПРАВИЛА НАБУТТЯ ПРАВА НА СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАКОНОМ
Василь Крат,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права № 1

Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

1. Загальні зауваження. Для визначення спадкоємців за законом Цивільному кодексі України1 відбувається закріплення ймовірної волі спадкодавця за допомогою абстрактної моделі черг спадкоємців із врахуванням родинних, сімейних, квазіродинних або ж відносин з утримання спадкодавця.

Незважаючи на нібито очевидну простоту правил набуття права на спадкування за законом, детальний аналіз та їхнє тлумачення допускають твердження про наявність як загальних правил, так і, відповідно, винятків. Тобто модель спадкування за законом конструюється при закріпленні значної кількості виключень із загальних правил.

До загальних правил спадкування за законом відноситься те, що:

а) спадкоємцями за законом можуть бути тільки фізичні особи;

б) спадкування відбувається, як правило, в порядку встановленої законом черговості. В основі спадкування за законом «знаходиться» принцип черговості, який полягає в установленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими.

Кожна черга – це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення, що спадкодавець залишив би свої права та обов’язки найближчим родичам, членам сім’ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення;

в) існує можливість поєднання спадкування за законом та заповітом.

До спеціальних правил спадкування за законом належать:

а) зміна черговості (на підставі договору або рішення суду) (ст. 1259 ЦК України);

б) право представлення (ст. 1266 ЦК України);

в) відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця (ч. 2 ст. 1274 ЦК України);

г) спадкова трансмісія (ст. 1276 ЦК України).

Причому всі спеціальні правила впливають тільки на визначення того суб’єктного складу осіб, які набуватимуть права на спадкування за законом.

РИЗИКИ НОТАРІАЛЬНОЇ ПРОФЕСІЇ У СФЕРІ ВІДМИВАННЯ КОШТІВ: АНАЛІЗ ТА ПРИКЛАДИ СХЕМ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ
Ігор Гаєвський,

кандидат юридичних наук, доцент, начальник Юридичного управління

Державної служби фінансового моніторингу України

Відмивання коштів в Україні є кримінально караним злочином, що належить до сфери господарської діяльності. Суть цього злочину та відповідальність за нього визначені статтею 209 Кримінального кодексу України, що має назву «Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом».

Згідно із зазначено статтею кримінального закону під відмиванням коштів мається на увазі вчинення фінансової операції чи правочину з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їхнього походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.

ИСПОЛНЕНИЕ УКРАИНОЙ НОТАРИАЛЬНЫХ АКТОВ

В МЕЖДУНАРОДНЫХ И НАЦИОНАЛЬНЫХ ПРАВОВЫХ ОТНОШЕНИЯХ
Ирина Лихолат,

кандидат юридических наук, частный нотариус Киевского городского нотариального округа

В XXI веке национальные правовые системы стали пространством для активного проникновения элементов иностранных правовых систем, что, в результате, ведет к их столкновению и смешению. Все чаще возникает практическая необходимость обращения к коллизионным нормам, установленным национальной правовой системой. Интенсификация миграционных процессов, личных, семейных и профессиональных контактов, функционирование транснационального бизнеса порождают необходимость имплементации норм международного права в нормы национального права и конвергенции правовых систем в целом. Эти процессы бросают новые вызовы представителям всех юридических профессий, в том числе и нотариусам. В этом свете нотариальные акты приобретают трансграничное значение, а проблема их исполнения – международный характер. Таким образом, надлежащее исполнение нотариальных актов в национальных и международных отношениях становиться одним из важнейших элементов правоотношений и условием эффективной реализации права.

Механизмы исполнения нотариальных актов в национальных в международных отношениях имеют определенные отличия. Процесс исполнения нотариального акта не на территории государства его происхождения порождает многочисленные вопросы о его действительности и юридической силе, признании на территории другого государства, применимых коллизионных нормах, исполнительной силе такого документа в государстве происхождения и в государстве, куда он был подан для исполнения и т.д. Если в рамках национального законодательства исполнительная сила нотариального акта определяется возможностью исполнения в принудительном порядке, то в международных отношениях первичным является признания такого акта как действительного, с точки зрения его формы, подлинности, достоверности, а потом уже – возможности или невозможности и способах его исполнения. Если исполнение нотариального акта является своеобразным тестом на целостность и непротиворечивость национальной правовой системы, то исполнение таких документов в международных отношениях – тест на зрелость не только международно-правовых, но и политических отношений.

ДЕЯКІ ГАРАНТІЇ ОХОРОНИ НОТАРІАЛЬНОЇ ТАЄМНИЦІ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ
Олександр Остапенко,

начальник відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції

у Вінницькій області, здобувач кафедри кримінального процесу

Національної академії внутрішніх справ, магістр права

Питання про гарантії охорони нотаріальної таємниці у кримінальному процесі вже розглядалося такими науковцями, як О.В. Баулін, О.І. Поповченко та інші. Однак, дослідження проводилися ними до прийняття

13 квітня 2012 року Верховною Радою України нового Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) та Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України», яким внесені зміни до Закону «Про нотаріат» (далі – Закон).

У КПК та Законі передбачено низку положень щодо гарантування охорони нотаріальної таємниці у кримінальному провадженні, дослідження яких є метою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 5, ч. 2 ст. 8 Закону нотаріус зобов’язаний зберігати нотаріальну таємницю. Разом з тим, із даного правила є виключення, передбачене ч. 6 ст. 8 Закону. Після внесення 13 квітня 2012 року змін до цієї норми у ній йдеться про те, що довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи надаються нотаріусом протягом десяти робочих днів за обґрунтованої письмової вимоги суду, прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування у зв’язку з кримінальним провадженням, що знаходиться в провадженні цих органів, з обов’язковим зазначенням номера справи та прикладенням гербової печатки відповідного органу.

НАШІ ДІТИ – ПОСЛАННИКИ У МАЙБУТНЄ
Тетяна Соловйова,

приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу,

Надія Альохіна,

приватний нотаріус Сімферопольського районного нотаріального округу

Слід визнати, що однією з найбільш гострих проблем сучасного суспільства є належне батьківське виховання своїх дітей в дусі поваги до суспільства, держави, батьків, надання можливості дитині отримати загальну середню освіту, забезпечення його здоровими продуктами харчування тощо.

Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. При цьому на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

За чинним законодавством України батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток і навчання; створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя (ст. 150 Сімейного кодексу України (далі за текстом – СК)).

У разі неналежного виконання батьками (одним з них) обов'язків з виховання дитини або у разі зловживання батьківськими правами дитина має право чинити опір неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї. Вона має право звертатися по захист своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій Дитина також має право звернутися по захист своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла 14-річного віку (ст. 152 СК).

СПАДКОВИЙ ДОГОВІР: ТОЧКА ЗОРУ НАУКОВЦЯ І ПРАКТИКА
Наталія Сіряченко,

кандидат юридичних наук, нотаріус Сумського міського нотаріального округу

Цивільні правовідносини у спадковому договорі складаються з приводу певного майнового права – права власності. Об’єктами цивільних правовідносин у спадковому договорі можуть бути речі, гроші, цінні папери, а також майнові права.

Спадковий договір є різновидом договору про передання майна у власність від однієї особи до іншої. Громадяни, які звертаються до нотаріуса з питань укладання спадкового договору, виявляють намір врегулювати відносини, спрямовані на перехід права власності на майно після смерті власника, без подальшого оформлення спадкових прав на це майно. Отже, метою договору є отримання майна у власність.

Предмет спадкового договору у цивільному законодавстві чітко не визначений. У главі 90

ЦК України, яка має назву «Спадковий договір», відсутнє визначення предмета спадкового договору і не зазначено, яке саме майно може набувати у власність набувач після смерті відчужувача. Між тим, у статті 1306 ЦК України визначений предмет спадкового договору за участі подружжя. Предметом спадкового договору може бути майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також майно, яке є особистою власністю будь-кого з подружжя.

С 8 МАРТА!

vjaz — Thu, 07 Mar 2013 10:55:55 GMT

Шановні колеги,

Любі Жінки!

Вітаємо Вас із цим чудовим днем та висловлюємо слова глибокої вдячності,

адже на вашій мудрості, силі та терпінні тримається світ.

У буднях сьогодення ми часто не помічаємо, скільки прекрасних,

розумних, добросовісних, самовідданих жінок працює серед нас.

Здавна повелося, що жінка в сім'ї - берегиня. Незважаючи на жодні

перипетії життя, жінки народжують дітей і кохають чоловіків, шукають суджених, завмираючи у передчутті щастя...

Дбають про тепло і світло, добробут і красу в своїй оселі. І як добре, що у Вас є світле весняне і бажане свято - свято надії,

краси та мрій. Нехай цей весняний день завжди дарує Вам тепло сонячних променів та ніжність перших весняних квітів.

Бажаємо Вам, міцного здоров’я, невичерпної творчої енергії, добра й упевненості у своїх силах, розуміння, кохання та вірності Ваших близьких.

З повагою,

Голова

Чернігівського

обласного

відділення УНП О. Красногор

Черговий номер журналу «Нотаріат для Вас» та анонси поданих у ньому статей

vjaz — Thu, 21 Feb 2013 07:48:35 GMT

ЗМІСТ

ВІДОМОСТІ УНП ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………. 3

ПОДІЇ І ФАКТИ ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 18

ТЕМА НОМЕРА

Новий порядок державної реєстрації речових

прав на нерухоме майно та їх обтяжень

Денис Спєсівцев …………………………………………………………………………………………………………………………………………………… 41

НОТАРІАТ І НАУКА

Державна реєстрація прав на земельні ділянки:

що повинні знати нотаріуси

Павло Кулинич ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………. 73

ОБМІН ДОСВІДОМ

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень

Тетяна Харитонюк ……………………………………………………………………………………………………………………………………………….. 78

КОМЕНТАР ДПА

Оподаткування нотаріальної діяльності

Олександр Ревчук ………………………………………………………………………………………………………………………………………………. 84

НОТАРІУСУ НА ДОПОМОГУ …………………………………………………………………………………………………………………………………. 95

ІНФОРМАЦІЙНИЙ БАНК

Наказ Міністерства юстиції України від 14.12.2012 № 1841/5 "Про внесення змін до деяких наказів
Міністерства юстиції України у зв’язку із запровадженням державної реєстрації речових прав на
нерухоме майно та їх обтяжень” ……………………………………………………………………………………………………………………… 110

Наказ Міністерства юстиції України від 14.12.2012 № 1844/5 "Про затвердження Порядку використання
даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів
нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна” ………… 116

Наказ Міністерства юстиції України від 20.12.2012 № 1909/5 "Про внесення зміни до Правил
ведення нотаріального діловодства” ………………………………………………………………………………………………………………. 119

ЗМІСТ СТАТТЕЙ

Новий порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно

та їх обтяжень
Денис Спєсівцев,

головний спеціаліст Департаменту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно

Державної реєстраційної служби України (Укрдержреєстр)

1. Розмежування повноважень державних реєстраторів прав та нотаріусів як спеціальних суб’єктів, на яких покладаються функції державних реєстраторів прав

Відповідь на питання, за яких випадків державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень проводить орган державної реєстрації прав, а за яких – нотаріус як спеціальний суб’єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора, надає частина п’ята статті 3 Закону.

Абзац перший частини п’ятої наведеної статті встановлює, що державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов’язаний надавати інформації про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

2. Технічна інвентаризація в цивільному обігу нерухомого майна

Процес реформування будь-якої сфери суспільного життя досить рідко проходить «байдуже» абсолютно для всіх осіб, яких він зачіпає. Як правило, зміни, що запроваджуються в суспільстві, мають як прихильників, так і опонентів. Але досить важливим для визначення якості реформи є повний об’єктивний аналіз переваг і недоліків, які вона може породити для сфери суспільного життя, що реформується. На сьогоднішній день активно запроваджується реформа у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яка спрямована, перш за все, на спрощення процедури державної реєстрації та запровадження нових стандартів надання адміністративних послуг у зазначеній сфері. Разом із тим, ще до завершення процесу реформування в юридичній літературі та інших джерелах почали висловлюватися зауваження щодо недоліків спрощеної процедури реєстрації. Одним із таких питань є відмова від обов’язкового проведення поточної технічної інвентаризації, що може породити становище, за якого відчужуватимуться неіснуючі нерухомі речі. Вирішення цього питання має як науковий, так і практичний інтерес, у зв’язку з чим воно набуває актуальності.

3. Права та обтяження, що підлягають державній реєстрації

4. Процедура державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень

5. Відповіді на запитання, що постають найчастіше
Коли будуть прийняті Порядок передачі реєстраційних справ від нотаріуса органу державної реєстрації прав та Порядок перенесення відомостей з реєстрів до 2013 року до Державного реєстру прав на нерухоме майно?

Питання передачі реєстраційних справ від нотаріуса органу державної реєстрації прав врегульовано Наказом Міністерства юстиції України від 20 січня

2012 року № 111/5 «Про затвердження Порядку передачі документів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України

26 січня 2012 року за № 118/20431 (зі змінами і доповненнями, внесеними Наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2012 року № 118/20431).

6. Путівник по нормативно-правових актах у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень

Державна реєстрація прав на земельні ділянки: що повинні знати нотаріуси
Павло Кулинич,

доктор юридичних наук, заступник завідувача відділу

проблем аграрного та земельного права Інституту держави і права НАН України

1 січня 2013 р. відбулася визначна подія міжнародного і національного значення: з політичної мапи Європи зникла остання країна, яка не мала Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Цією країною була Україна, оскільки в ній до

31 грудня 2012 р. існувала роздільна система реєстрації на земельну та неземельну нерухомість: права на будівлі і споруди реєструвалися в комунальних підприємствах БТІ, а права на земельні ділянки, на яких розташовувалися будівлі і споруди, – в державних органах земельних ресурсів. Однак, 1 січня 2013 р. набрали чинності Закони України «Про державний земельний кадастр»1, «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»2, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності»3 та прийняті задля їхнього розвитку підзаконні нормативно-правові акти, якими запроваджується сучасна юридична інфраструктура формування надійних баз даних про землю та іншу нерухомість.

Оподаткування нотаріальної діяльності
Олександр Ревчук,

заступник директора Департаменту – начальник Управління податкового контролю фізичних осіб

Департаменту оподаткування фізичних осіб ДПС України

Згідно з підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПКУ самозайнята особа – платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що ця особа не є працівником у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність – це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінювачів, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою–підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних

осіб.

Оподаткування доходів фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється відповідно до положень статті 178 Розділу IV „Податок на доходи фізичних осіб” ПКУ.

Нотаріусу на допомогу

Викладені матеріали підготовлені для нотаріусів з метою утримання ними у контрольному стані паперової версії тексту Закону України «Про нотаріат».

Как регистрировать право общей собственности на недвижимое имущество?

vjaz — Sat, 16 Feb 2013 08:57:09 GMT

Как регистрировать право общей собственности на недвижимое имущество?

Укргосреестр указал, что законодательство в сфере госрегистрации прав и программное обеспечение Государственного реестра вещных прав на недвижимое имущество позволяют получать заявления как от всех совладельцев одновременно, так и от каждого из совладельцев отдельно, кроме случаев проведения госрегистрации права собственности с выдачей свидетельства о праве собственности на недвижимое имущество, а также проведения госрегистрации права общей совместной собственности. То есть, если доля совладельца в общей собственности определена, то такой совладелец имеет право подать как самостоятельно заявление о госрегистрации прав относительно своей доли в праве общей собственности, так и совместно с другими совладельцами заявление о госрегистрации прав на собственности.

В случае, когда совладельцем подается заявление о госрегистрации прав относительно своей доли в праве общей собственности, регистрация прав проводится исключительно по соответствующей доли, т.е. запись в Государственный реестр прав вносится относительно доли в праве общей долевой собственности. При этом такая регистрация прав может быть проведена и с открытием раздела Государственного реестра прав на объект недвижимого имущества, находящегося в общей собственности. В дальнейшем, при проведении госрегистрации прав по заявлениям других совладельцев такого объекта недвижимого имущества, новый раздел Государственного реестра прав не открывается, а в существующий раздел вносятся записи о других долях в праве общей долевой собственности.

В противном случае, когда заявление о госрегистрации прав подается по собственности в целом, такая регистрация прав может быть проведена как по заявлению, поданному всеми совладельцами, то есть с заполнением приложения установленной формы, так и по заявлению, поданному уполномоченным лицом таких совладельцев (в том числе таким уполномоченным лицом может быть один из совладельцев).

Также обращено внимание, что в результате рассмотрения заявлений о госрегистрации прав как по доле в праве общей собственности, так и о совместной собственности в целом, предоставляется один экземпляр выписки из Государственного реестра прав, а также в случаях, предусмотренных Законом «О государственной регистрации вещных прав на недвижимое имущество и их отягощений», один экземпляр свидетельства о праве собственности на недвижимое имущество. При этом справляется один платеж как относительно государственной пошлины, так и за предоставление выписки из Государственного реестра прав.

Укргосреестр отметил, что в случае подачи каждым из совладельцев отдельного заявления о госрегистрации прав относительно своей доли в праве общей собственности уплата государственной пошлины, а также плата за предоставление выписки из Государственного реестра прав осуществляется каждым из таких совладельцев объекта недвижимого имущества, подающим заявление.

http://jurliga.ligazakon.ua/news/2013/2/11/83387.htm

РОЗПОРЯДЖЕННЯ. Мін‘юсту доручено вирішити питання щодо розміщення органів державної реєстрації прав на нерухоме майно у приміщеннях БТІ

vjaz — Fri, 15 Feb 2013 14:58:24 GMT

РОЗПОРЯДЖЕННЯ. Мін‘юсту доручено вирішити питання щодо розміщення органів державної реєстрації прав на нерухоме майно у приміщеннях БТІ

14.02.2013

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
РОЗПОРЯДЖЕННЯ
від 4 лютого 2013 р. № 47-р

Київ
Деякі питання належного функціонування
системи органів державної реєстрації речових
прав на нерухоме майно

1. Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій:

вирішити в тижневий строк питання щодо розміщення органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, утворених Міністерством юстиції в установленому законодавством порядку (далі — органи державної реєстрації прав), у тому числі належного облаштування робочого місця державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, у приміщеннях, в яких до 1 січня 2013 р. розташовувалися реєстратори бюро технічної інвентаризації;

подати до 22 лютого 2013 р. Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства звіт про проведену роботу.

2. Рекомендувати органам місцевого самоврядування:

забезпечити збереження матеріалів технічної інвентаризації, реєстрових книг, а також архівних справ, які зберігаються у бюро технічної інвентаризації — комунальних підприємствах;

сприяти розміщенню органів державної реєстрації прав у приміщеннях, в яких до 1 січня 2013 р. розташовувалися реєстратори бюро технічної інвентаризації, та функціонуванню зазначених органів;

передбачити безоплатний доступ до матеріалів технічної інвентаризації, реєстрових книг, а також архівних справ для державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно з метою належного опрацювання ними запитів, що надходять в установленому порядку;

створити умови для доступу юридичних та фізичних осіб до матеріалів технічної інвентаризації, реєстрових книг, а також архівних справ у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування;

вирішити в установленому законодавством порядку питання передачі органам державної реєстрації прав матеріалів технічної інвентаризації, реєстрових книг, а також архівних справ.

3. Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства забезпечити:

безперебійну роботу Атестаційної архітектурно-будівельної комісії;

розміщення на офіційному веб-сайті Міністерства інформації, зокрема нормативно-правової бази, стосовно професійної атестації відповідальних виконавців робіт з технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна (далі — професійна атестація);

формування переліку осіб, які пройшли професійну атестацію та отримали відповідний кваліфікаційний сертифікат, і розміщення зазначеного переліку на офіційному веб-сайті Міністерства;

організацію роз’яснювальної роботи щодо проведення професійної атестації.

Прем'єр-міністр України
М. АЗАРОВ

14.02.2013 Державна реєстрація речових прав у дії (Правовий тиждень)

vjaz — Fri, 15 Feb 2013 13:38:03 GMT

Вдало фінішувала перша серія регіональних навчальних семінарів, присвячених роз’ясненню основних положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які проводили Українська нотаріальна палата та Інститутом підвищення кваліфікації працівників органів нотаріату. Останній навчальний семінар відбувся наприкінці грудня у Києві.

Захід зібрав понад 400 нотаріусів. Крім мешканців столиці та Київської області у ньому взяли участь нотарі з Вінницької, Волинської, Донецької, Закарпатської, Дніпропетровської, Житомирської, Запорізької, Кіровоградської, Одеської, Львівської, Черкаської, Полтавської, Харківської, Херсонської, Чернівецької та Чернігівської областей.

Розпочався семінар із вступного слова президента УНП Людмили Павлової, яка підкреслила важливість цього заходу. Вона наголосила на тому, що семінар проводиться, аби допомогти нотаріальній спільноті розібратися з нововведеннями у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, згідно з якими нотаріуси країни виконуватимуть обов’язки державних реєстраторів. Незважаючи на те що робота з електронними державними реєстрами для нотарів не нова – адже вони мають справу з реєстрами впродовж останніх десяти років, – Реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що запрацює з січня 2013 р., викликає чимало зауважень і запитань.

Виступаючи перед аудиторією, президент УНП запевнила присутніх, що жоден нотаріус не залишиться без інформаційної підтримки, особливо в перші дні роботи Реєстру.

Вона повідомила, що з початку 2013 р. в ДП «Держінформ’юст» працюватиме багатоканальна телефонна гаряча лінія (тел.: +38 (044) 277-8-277) для консультування та надання допомоги з питань, пов’язаних із державною реєстрацією нерухомості.

Людмила Павлова виказала сподівання, що нотаріуси з гідністю виконуватимуть покладені на них повноваження державних реєстраторів, і побажала учасникам семінару плідної та цікавої роботи.

З лекцією, присвяченою інституціям та процедурним питанням нового порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, виступив головний спеціаліст Департаменту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Денис Спєсівцев. Він висвітлив найактуальніші питання державної реєстрації. Серед іншого доповідач розповів про зміни до Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» від 22.06.2011 р. №703, внесенні на останньому засіданні Кабміну.

«Ми говоримо про ідеальну модель, яка не була апробована на практиці, а тому відповіді на питання, що наразі виникають, будуть знайдені безпосередньо під час реалізації Реєстру. Нотаріус повинен пам’ятати, що здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, які виникають з нотаріальної дії. Запорука нормальної роботи нотаря як спеціального суб’єкта, на якого покладено обов’язки державного реєстратора, – бездоганне знання законодавства», – наголосив представник Державної реєстраційної служби України. Також Денис Спєсівцев відповів на запитання нотаріусів.

Із зацікавленістю нотарі слухали заступника директора департаменту – начальника управління податкового контролю фізичних осіб Державної податкової служби України Олександра Ревчука. Він розповів про окремі зміни в оподаткуванні нотаріусів у 2013 р. та вичерпно відповів на всі запитання, а їх було чимало.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції «Про затвердження Порядку підвищення кваліфікації нотаріусів, консультантів державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, помічників приватних нотаріусів» від 22.12.2010 р. №3256/5 участь у семінарі була зараховувана всім присутнім як підвищення рівня їхньої кваліфікації, на підтвердження чого учасники отримали відповідні свідоцтва.

Нагадаємо, що у другому півріччі 2012 р. УНП та Інститут підвищення кваліфікації працівників органів нотаріату провели дев’ять семінарів, присвячених роз’ясненню основних положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Крім столиці регіональні навчальні семінари нотаріусів пройшли в Одесі, Тернополі, Сумах, Запоріжжі, Луцьку та Харкові. Ця тема обговорювалася також на Всеукраїнській науково-практичній конференції у Ялті.

Коментарі учасників

Світлана МАРТИШЕНКО, нотаріус Київського міського нотаріального округу (12 років нотаріального стажу) :

– Семінар сподобався. Це гарна ідея – проводити такі семінари, зокрема, на таку актуальну для нотаріусів тему. Незабаром ми набуватимемо нових повноважень. До виконання нових обов’язків готова, але не на сто відсотків. Підготовка була б кращою, якби держава забезпечила нас тривалішими практичними заняттями. У новому році бажаю колегам плідної роботи з новим реєстром.

Юрій ПЕТЧЕНКО, нотаріус Київського міського нотаріального округу (10 років нотаріального стажу):

– Семінар дуже своєчасний. Окремо хочу відмітити високу організацію заходу. Сьогодні чимало питань, що стосуються роботи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, залишаються відкритими. Сподіваюся, що вже через місяць роботи Реєстру відповіді на них буде знайдено.

Тетяна БУРБАН, нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області (4 роки нотаріального стажу) :

– Лекції дуже цікаві. Я вдячна Українській нотаріальній палаті та Інституту підвищення кваліфікації працівників органів нотаріату за проведення цього семінару. Таких заходів має бути більше, адже вони сприяють підвищенню нашого професіоналізму. Бажаю колегам у новому році щастя, здоров’я, любові та розуміння законів.

http://www.minjust.gov.ua/42769

Электронная подпись в сфере нотариата

vjaz — Mon, 04 Feb 2013 08:42:20 GMT

Электронная подпись в сфере нотариата

Оперативное распространение информации обеспечивают электронные средства связи, которые в силу своих функциональных возможностей используют в тех или иных правоотношениях. Большая часть оборота информации и документов осуществляется в электронном виде, а информационно-коммуникационные технологии (далее – ИКТ) используются в целях совершения гражданско-правовых сделок.

Электронная подпись и электронный документооборот способствуют актуализации и росту экономических процессов, распространению ИКТ на все сферы общественной жизни и развивают возможности электронного бизнеса. В странах, где на законодательном уровне закреплено понятие электронной подписи и ее применение, можно, не выходя из дома или офиса, безопасно и гарантированно совершать любые сделки, отстаивать свои права в государственных органах.

Впервые об электронной подписи заговорили еще в 60–70-х гг., хотя ни объективных предпосылок и технических условий, ни организационных структур для полноценного удостоверения личности автора электронного документа в то время не существовало. Сейчас электронная цифровая подпись (далее – ЭЦП) – это программно-криптографическое (зашифрованное) средство, которое позволяет подтвердить, что подпись, стоящая на том или ином электронном документе, поставлена именно его автором, а не другим лицом. Возникает вопрос: какова взаимосвязь между инструментами ИКТ, позволяющими идентифицировать человека или компанию в электронном общении, и нотариусом?

Согласно Закону «О нотариате» нотариат в Украине – это система органов и должностных лиц, на которых возложена обязанность удостоверять права, а также факты, имеющие юридическое значение, и совершать иные нотариальные действия, предусмотренные Законом, в целях придания им юридической достоверности. Проведя параллель между действиями нотариуса в «бумажном» мире и задачами и функциональным назначением отдельных продуктов и решений, которые базируются на последних результатах информационных технологий, таких как ЭЦП, можно констатировать тождественность получаемого результата.

Нотариус придает юридическую значимость волеизъявлению физических и юридических лиц как на бумаге, так и – при соблюдении определенных правил, установленных Законом, – в электронных документах, скрепленных ЭЦП и по юридической силе равнозначных собственноручной подписи. Упомянутые правила признания ЭЦП юридически значимой определены в ст. 3 Закона «Об электронной цифровой подписи». Вместе с тем и Закон «Об электронных документах и электронном документообороте» подчеркивает необходимость наличия ЭЦП в электронном документе для признания его действительности.

Масштабные проекты по внедрению и реализации информационных технологий во все сферы отношений подтверждают необходимость использования электронных средств связи и инструментов ИКТ в такой традиционно «бумажной» сфере, как нотариат. Возможность использования их при совершении сделок декларирована как в международных актах, так и в украинском законодательстве: Гражданском кодексе, законах «Об электронной цифровой подписи», «Об электронных документах и электронном документообороте», «Об осуществлении государственных закупок». К сожалению, перечисленные возможности использования электронных средств связи и инструментов ИКТ при совершении сделок имеют рамочный (декларативный) характер и требуют пересмотра нормативно-правой базы с целью как детализации и регламентации тех или иных процедур, так и определения самой возможности их осуществления, а также участия в этих процессах нотариуса.

Чтобы подтвердить необходимость подобных шагов, приведем несколько примеров из международной практики в этой сфере. Базируясь на материалах, подготовленных ЮНСИТРАЛ (Комиссия ООН по праву международной торговли), под названием «Содействие укреплению доверия к электронной торговле: правовые вопросы международного использования электронных методов удостоверения подлинности и подписания» (2009) и проанализировав практику использования электронных средств связи, инструментов ИКТ в нотариальной деятельности, можно выделить следующие направления:

использование информационной технологий (электронный документооборот, ЭЦП, информационные и информационно-регистрационные системы и др.) для организации нотариальной деятельности;
предоставление отдельных видов нотариальных действий в электронном виде, в том числе фиксация и удостоверение: авторства; информации, которая содержится на сайтах и интернет-страницах; отправки электронного письма (е-контент);
электронный апостиль.

Рассмотрим подробнее каждый из аспектов.

Использование информационной технологии (электронный документооборот, ЭЦП, информационные и информационно-регистрационные системы) для организации нотариальной деятельности

1. В Украине уже на данном этапе развития электронного правительства нотариусы при осуществлении своей деятельности имеют доступ к сведениям и являются регистраторами соответствующих госреестров, в которых учитываются имущественные права, а именно:

· Единого реестра запретов отчуждения объектов недвижимого имущества;

· Государственного реестра ипотек;

· Государственного реестра сделок;

· Государственного реестра ограничения прав на движимое имущество;

· Наследственного реестра;

· Единого реестра доверенностей;

· Государственного реестра прав на недвижимое имущество (нотариусы также являются регистраторами этого реестра, который начинает работу с 1 января 2013 г.); Государственного земельного кадастра (начинает работу с 1 января 2013 г.).

Доступ нотариусов к перечисленным реестрам осуществляется с помощью ЭЦП.

2. В Республике Грузия начиная с 2009 г. функционирует Электронный реестр нотариальных действий Нотариальной палаты Грузии. Каждый гражданин

Республики может найти и проверить информацию о совершенных нотариальных действиях. В частности, доступны для проверки сведения о:

факте регистрации в Электронном нотариальном реестре нотариальных действий, выполненных с участием гражданина;
факте регистрации в Электронном нотариальном реестре представленного гражданином нотариального акта;
текущем статусе (изменение и/или аннулирование) нотариального акта, представленного гражданином или выполненного с его участием.

Поиск информации осуществляется по определенным параметрам. Указанная программа обеспечивает конфиденциальность информации о выполненных нотариальных действиях. Поиск сведений можно осуществить только в случае полного владения реквизитами нотариального акта (индивидуальный уникальный номер и номер регистрации в электронном реестре).

3. В Республике Казахстан в октябре 2010 г. начали внедрять единую нотариальную информационную систему, так называемую систему «Е-нотариат». Эта программа предоставляет нотариусам онлайн-доступ к базам данных органов юстиции, таким как: «Регистр недвижимости», «Юридические лица», «Физические лица» и «ЗАГС».

Предоставление отдельных видов нотариальных действий в электронном виде

Если говорить о фиксации нотариусом е-контента, то в Российской Федерации на сайте http://elnotarius.ru/ доступны следующие услуги:

1. Фиксация и заверение факта отправки электронного письма (е-mail) с одновременной фиксацией его содержания.

Для фиксации почты необходимо при отправке в поле «Копия» вставить адрес электронной почты сервиса «Электронный нотариус», указав e-mail:reg@elnotarius.ru. Копия письма будет получена системой «Электронный нотариус» и доступна в личном кабинете. Получателю одновременно с электронным письмом придет уведомление от сервиса «Электронный нотариус» о факте фиксации направленного электронного письма и существовании в системе неизменной заверенной копии, хранящейся на сайте в личном кабинете. При необходимости отправитель сможет получить ссылку на сохраненную копию письма или заказать нотариально заверенную бумажную копию.

2. Фиксация и удостоверение информации, содержащейся на сайтах (интернет-страницах) в сети Интернет для фиксации:

условий договоров-оферт, условий оказания услуг и их стоимости, а также продажи товаров через Интернет;
фактов оказания услуг и их качества, когда содержанием этих услуг являются создание, поддержание и наполнение интернет-ресурсов;
условий тендеров и торгов на поставку продукции и оказание услуг, условий госзакупок и иной информации;
неправомерного или незаконного размещения материалов на интернет-страницах;
незаконного использования товарных знаков, знаков обслуживания, фото- и видеоматериалов;
нарушения авторских, смежных и патентных прав;
клеветы, публикации сведений, порочащих честь и достоинство;
плагиата;
недостоверной информации.

Таким образом, если при споре с продавцом или поставщиком услуг можно будет предъявить нотариально заверенную распечатку его сайта, ему будет сложнее сказать, что ничего подобного он не предлагал. Нотариус проводит экспертизу содержания сайта на предмет отсутствия запрещенного контента и технической возможности его нотариального заверения.

3. Фиксация и удостоверение авторства.

Согласно законодательству РФ авторское право на результат авторского труда возникает с момента его создания. Сразу после создания произведения авторам рекомендовано получить доказательства того, что они владели этим произведением на определенную дату. Лишь после этого можно выкладывать произведение в свободный доступ. Этот сервис позволяет фиксировать авторство физического лица на объект авторского права. На ресурсе также предполагается нотариальная фиксация любых фактов из жизни физических лиц, ведь ничто не мешает выложить на бесплатный сервис фото дорожной разметки, ставшей причиной дорожно-транспортного происшествия, или информацию об открытом канализационном люке, яме на дороге. Такой документ может быть принят судом, даже если люк уже закроют, разметку исправят, а яму засыплют.

Указанный ресурс доступен в мобильном доступе, что очень удобно для граждан и способствует формирования мобильного правительства, что является мировым трендом развития е-правительства.

Е-апостиль

В ноябре 2003 г. на заседании Специальной комиссии по рассмотрению практического действия Конвенции от 05.10.1961 г., отменяющей требование легализации иностранных официальных документов (Гаагская конвенция об апостиле), Конвенции о вручении за границей судебных и внесудебных документов по гражданским и торговым делам (Гаагская конвенция о вручении) и Конвенции о получении за границей доказательств по гражданским или торговым делам (Гаагская конвенция о доказательствах) отмечено, что применение этих трех документов способствует важным изменениям, связанным с развитием информационных технологий.

Следует отметить, что согласно Гаагской конвенции об апостиле правом приостановления апостиля обладает только компетентный орган, назначенный государством, в котором составлен данный официальный документ. Апостили удостоверяют подлинность подписи, качества, в котором выступало лицо, подписавшее документ, а также подлинность скрепляющей документ печати или штемпеля, но не касаются содержания самого документа.

Специальная комиссия подчеркнула: хотя такую эволюцию невозможно было предвидеть в то время, когда принимались упомянутые конвенции, сегодня передовые технологии прочно вошли в жизнь общества, а их применение стало реальностью. В связи с этим Специальная комиссия указала, что дух и буква конвенций не создают препятствий для использования современных технологий и что с помощью таких технологий можно дополнительно повысить эффективность применения и действия конвенций. Специальная комиссия рекомендовала государствам-участникам и Постоянному бюро Гаагской конференции по международному частному праву разработать способы выдачи электронных апостилей, принимая во внимание, в частности, типовые законы ЮНСИТРАЛ об электронной торговле и электронных подписях, каждый из которых основан на принципах недискриминации и функциональной эквивалентности.

В апреле 2006 г. Постоянным бюро Гаагской конференции по международному частному праву и Национальной ассоциацией нотариусов Соединенных Штатов была начата экспериментальная программа по электронным апостилям (е-апостилям). В рамках как одной, так и другой модели использование е-апостилей предполагает выдачу сертификатов в е-форме с цифровой подписью органа, обладающего компетенцией, необходимой для целей Гаагской конвенции об апостиле. При этом каждый компетентный орган должен вести электронный реестр, обеспечивающий возможность проверки выданных сертификатов е-апостиля.

Международный опыт свидетельствует о необходимости внедрения информационных технологий в нотариальную практику Украины (в частности, использования электронной подписи как неотъемлемого элемента электронного документа). В свою очередь, межправительственные организации, участником которых является Украина, также активно призывают использовать возможности электронных средств связи и инструментов ИКТ в нотариальной деятельности.

Например, Модельный закон об электронной торговле, принятый на 31-м пленарном заседании Межпарламентской ассамблеи государств–участников СНГ (Постановление от 25.11.2008 г. №31-12), регламентирует:

определение правил совершения сделок с использованием электронных сообщений, подписанных аналогами собственноручной подписи. При совершении электронных сделок в случаях, когда закон, или иной нормативно-правовой акт, или соглашение сторон требует собственноручного подписания документа, документ считается подписанным, если стороной сделки будет выполнена процедура установления электронной подписи;
осуществление электронных операций и процедуры заключения сделок.

В последние годы много говорят о необходимости создания электронного государства, существование которого невозможно без «электронного нотариата», призванного подтверждать подлинность информации, открыто публикуемой госорганами, а также контролировать все модификации этой информации в целях предотвращения возможности подделки. При этом система е-нотариата в Украине будет одним из элементов электронного правительства, что должно способствовать переходу на качественно новый уровень взаимоотношений между гражданином и государством.

Таким образом, использование электронных средств связи, инструментов ИКТ (электронного документооборота, ЭЦП) в нотариальной деятельности позволяет, с одной стороны, сделать взаимодействие нотариуса с физическими и юридическими лицами более эффективным и удобным, а с другой – создает условия для продуктивного взаимодействия нотариата с государственными и местными органами по множеству вопросов, таких как удостоверение сделок и регистрация права, а также регистрация юридических лиц.

К слову, совместными усилиями Министерства юстиции Украины и Администрации государственной службы специальной связи и защиты информации созданы условия для технологической совместимости программно-технических комплексов аккредитованных центров сертификации ключей и средств ЭЦП (приказ Министерства юстиции Украины и Администрации государственной службы специальной связи и защиты информации от 28.08.2012 г. №1236/5/453, зарегистрированный в Министерстве юстиции 20 августа 2012 №1398/21710). Это позволит решать проблемы, связанные с возможностью использования ЭЦП, выданной разными поставщиками услуг – аккредитованными центрами сертификации ключей.

http://www.minjust.gov.ua/42656

У населених пунктах, де немає нотаріусів, окремі види довіреностей посвідчуватимуть посадові особи органів місцевого самоврядування

vjaz — Mon, 04 Feb 2013 08:41:33 GMT

У населених пунктах, де немає нотаріусів, окремі види довіреностей посвідчуватимуть посадові особи органів місцевого самоврядування

Кабінет Міністрів привів у відповідність із чинним законодавством Порядок посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених. Зміни до відповідної урядової постанови були ухвалені на засіданні Кабінету Міністрів 30 січня за поданням Міністерства юстиції.

Як повідомив Міністр юстиції України Олександр Лавринович, Кабінет Міністрів, зокрема, наділив уповноважених посадових осіб органів місцевого самоврядування правом посвідчувати довіреності осіб, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів.

Це право не поширюватиметься на посвідчення довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування та розпорядження транспортними засобами.

За словами Міністра, указані зміни покликані забезпечити реалізацію змін Цивільного кодексу України та положень нової редакції Закону України «Про нотаріат».

Зокрема, 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про безоплатну правову допомогу», яким, зокрема, було внесено зміни до статті 245 Цивільного кодексу України. Змінами було передбачено, що довіреність суб’єкта права на безоплатну вторинну правову допомогу, за зверненням якого прийнято рішення про надання такої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Указані довіреності прирівнюються до нотаріально посвідчених.

Крім того, статтею 40 нової редакції Закону України «Про нотаріат», яка також набрала чинності 1 січня 2013 року, встановлено право начальника установи виконання покарань посвідчувати справжність підпису на документах. Таке посвідчення прирівнюється до нотаріального посвідчення справжності підпису.

Виходячи з указаних законодавчих змін, Кабінет Міністрів вніс зміни до урядової постанови, якою затверджено Порядок посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених.

Постанова набере чинності після її офіційного опублікування.

http://palata.notariat.org.ua/news/975.html

Кабмін розширив перелік підстав для анулювання свідоцтв нотаріусів

vjaz — Mon, 04 Feb 2013 08:40:51 GMT

Кабмін розширив перелік підстав для анулювання свідоцтв нотаріусів

Кабінет Міністрів розширив перелік підстав для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Відповідні зміни до урядової постанови, якою затверджене Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, були розроблені Міністерством юстиції та ухвалені 30 січня, під час засідання Кабміну.

За словами Міністра юстиції Олександра Лавриновича, змінами передбачено, що питання анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю можуть розглядатись Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату за поданням Нотаріальної палати України. У попередній редакції Положення право вносити відповідні подання мали лише головні управління юстиції в областях.

За словами Міністра юстиції Олександра Лавриновича, указані зміни розроблялися з метою забезпечення належного виконання положень статті 10 нової редакції закону «Про нотаріат». Цією статтею було визначено, що питання анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю може розглядатись Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату за поданням Нотаріальної палати України.

Міністр нагадав, що, відповідно до нової редакції закону «Про нотаріат», Нотаріальна палата України є організацією, яка здійснює професійне самоврядування у сфері нотаріату. У разі неодноразового порушення нотаріусом правил професійної етики Нотаріальна палата України має право зробити подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

http://www.minjust.gov.ua/news/42839